Стас Боклан: «Дедушка – не рахат-лукум»
6 березня на 1+1 стартував телевізійний сезон Ліги Сміху. Молоді колективи vs “старожили”, чим здивував фестиваль в Одесі та чого чекати від наступних етапів шоу спілкувались з тренером-чемпіоном ювілейного сезону Станіславом Бокланом.
Ліга Сміху 2020 в Одесі. Чим здивував фестиваль?
На жаль, не мав змоги відбути усі етапи відбору, але зі статистики цього фестивалю, я зрозумів скільки людей живуть гумором. Це дійсно вражає, усі вони горять лігою, прогресія колосальна, команд щороку стає все більше, вони приїжджають з усіх куточків України, ба більше відвідують нас навіть з інших країн. Вони не просто “грають”, вони присвячують своє життя такому “безумству” як Ліга Сміху (усміхається).
Як щодо зйомки? Чи було бажання добрати собі ще декілька команд, якби була змога?
Коли переглядаю виступ команди, завжди намагаюсь одразу відповісти собі на питання “Чим я можу допомогти? Для чого я можу бути їм потрібен?”. Є колективи, яким однозначно пасуватиме тренер, який співає, або ж класно танцює. З мене толку в таких питаннях нуль. Можливо я помиляюсь, але такий мій підхід, і я ним керуюсь.
Я не буду називати їх, але скажу, що було ще не менше п’яти команд, з якими я б залюбки попрацював, але міг обрати лише дві.
Вже так історично склалось, що і тренери, і ведучий, й команди жартують про вашу професію та вік. Чи зміняться тенденції цьогоріч?
Скажу відверто, своїм командам я пояснив, що жарти про акторство і мій вік – це вчорашній день. Мені це вже набридло, сподіваюсь, що і глядачам теж. Це пусте поле, ловити тут більше нічого.
Я прошу їх відходити від думки, що я “Народний артист України”, мені більше не цікаво про це говорити. Я різнопланова людина, є безліч тем по за моєї професійної діяльності. Я готовий на будь-які експерименти, і сподіваюсь, команди це використають.
Для такого апґрейду командам доведеться з вами тісніше познайомитись. Звідси і питання, чи багато часу приділяєте для репетицій, як співпрацюється?
Відповісти важко, пройшло ще мало часу. Поки їм здається, що я все вмію, я переконаний – що вони все зможуть самі. Наразі наша кооперація це швидше “мило улыбаясь друг другу” працюємо. Думаю все стане набагато жорсткіше, коли хлопці нарешті зрозуміють, що “дедушка не рахат-лукум” і згодом почне проявляти свій характер (сміється).
Мені подобаються обидві команди. Хтось з них більш досвідчений, комусь може знадобитись моя допомога. Точно зараз розумію лише одне – вони жити не можуть без Ліги Сміху. Той самий “Любимий город”, ніби вже історія команди завершена. Але ні, вони повернулись – значить мають потребу виходити на сцену цього шоу.
Чи можна вважати досвід команди у попередніх сезонах перевагою, чи дасть це їм фору в новому сезоні?
Розумієш, сцена – це річ мінлива. Досвід може допомогти, а може дати артисту хибні відчуття. Тобі здається, що ти молодець, а зал просто не сприйме. Я завжди кажу, що досвід не так важливий, як твоя “присутність в моменті”. Бо глядачі в залі, чи то по іншу сторону телеекрану дивляться і оцінюють тебе саме у ту мить, їм байдуже на твої досягнення.
Я завершу запитанням, яке цікавить мене найбільше. Чи буде продовження історії Станіслава Боклана у наступному сезоні?
Від мене мало залежить. Ліга Сміху однозначно допомогла мені зупинити старість. Молодість вона така, передається повітряно-крапельним шляхом. Якщо мене запросять у проект знову – я буду тільки за.
За підсумками фестивалю в Одесі цього сезону на сцені ми побачимо такі тандеми:
та Наталя Могилевська
та Гарік Бірча
та Ігор Ласточкін
та Стас Боклан
та Юрій Ткач
та Надя Дорофєєва
та Володимир Дантес
Уже в п’ятницю глядачі 1+1 матимуть змогу дізнатись більше про закулісся створення “Ліги Сміху”. 13 березня о 20:25 в ефірі документальний фільм про проект “Ігри гумору”. Не пропустіть!
Авторка
Ірина Войтович
